Двері в літо

Ледь закінчивши читати "Двері в літо" Хайлайна, включила "Шпака" Битлів і засіла псувати чергову статтю.
Два однорівневих для мене джерел мистецтва й натхнення (навіть таким словом не назовешь). Читаєшь або слухаєшь, і хочется щось утнути. Хороше. Добре. Веселе.
Хайнлайна читала ще у шкільному віці, торкає й досі. Не єдине, що торкає, звісно, але. Кажуть - і це вірно, що книга вдала, якщо після того, як перегорнешь останню сторінку, ще відчуваєшь, що ти ще там і довго хочется там бути. А потім повертатися, знову і знову. "Двері в літо" зустрілися мені лише учора, майже випадково. Хайнлайн був різним, я це знаю, і те, що це залежить від віку, його віку, я також знаю. Але який він.. чудовий казкар для дітей різного дорослого віку, інакше не скажешь. А котом він мене купив з самого початку. "Если бы у меня был такой кот, я, может, и не женился бы никогда". В мене і є саме такий кіт. І саме так розмовляє. Хіба що імбірний ель не п'є. Але хто зна, що було б, як би вони зустрілися, кіт і ель.:)

Читання

Пару місяців тому мені подарували стареньку Соню ридер 505 (у звязку із придбанням минулим власником айпаду, звісно). Подарунок був гарний - наврядчи я придбаю найближчим часом планшет, а читати дуже люблю. Вдома роблю це нечасто - Інтернет, самі розумієте. Але до роботи добераюся протягом цілої години. Одже, половину з цього часу можна і почитати. Іноді, зважаючи на громадський транспорт (смайлег з великими очима)- і потрібно.
Почала зі знищення пробілів за Гарднером. Перечитала геть усе перекладене про Пері Мейсона (обожнюю). Нарешті добралася до усієї серії Анджея Сапковського про ведьмака. Прочитала. Добре.
В котрий раз перечитала "Фаворита" Валентина Пікуля. Тепер глаз бачить й неточності, й відверті помилки, але - атмосфера книги та харізми двох титанів того віку - Екатерини та Потемкіна досі діє.

Останнім часом проковтнула:
"Дівчіну з татуюванням дракону" Стіга Ларссона
"Суто англійське вбивство" Сіріла Хейра
трилогію Пилипа Пулмана "Північне сяйво", "Чарівний ніж" і "Бурштинний телескоп"
"Заповідник гоблінів" Кліффорда Саймака
і трохи зі старої Іоани Хмелевської (далі 70-х я її не люблю) "Роман сторіччя" та "Крокодил з країни Шарлоти"
На черзі "Громадянин Галактики" Хайнлайна. А далі - улюблена з дитинства "Потворна герцогіня" Ліона Фейхтвангера.

Коментуйте:)